Створення військової частини та її участь у визволенні України.

Використані матеріали  кременчуцького краєзнавця Вячеслава Едуардовича Івушкіна.

Більше інформації про 97-у Гвардійську Полтавську стрілецьку дивізію, Ви можете отримати на сайті

http://gorod-kremenchug.pl.ua/Kremenchug_1941-1943/97-SD/HTML/97-SD.html

І. Створення військової частини та її участь у визволенні України.

Схема бойового шляху 97-ої гвардійської стрілецької дивізії у 1941-1945рр.

«В серпневі дні, у 41- м,

У Ставрополлі , на Дону,

Стрілецьких воїнів уперше

Наказ відправив на війну…

І під Ростовим, й Сталінград остовим , і Сталінград..

Здавалось на землі вже ад!»

В серпні 1941р. у Північно-Кавказькому військовому окрузі почалося формування 343-ої стрілецької дивизії. Трудівники Ставропольського краю гаряче відізвались на призив партії і уряду, надіславши до неї кращих своїх синів.

Командиром дивизії був призначений полковник П. П. Чувашов, комісаром - Ф. А. Сороколєтов, начальником штабу – полковник

С. Ф. Леонович.

До складу дивизії увійшли 115-ий, 1153-ий, 1155-ий стрілкові і 903-ий артилерійський полки.

З 5 вересня по 30 жовтня 1941року в частинах і з’єднаннях йшла напружена військова підготовкаю. Бійці вчилися форсувати ріки, вести влучний прицільний вогонь вдень і вночі.

11 жовтня 1941року штаб Північно-Кавказького військового округу перевірив стан бойової готовності дивізії, а 14 жовтня перед строєм молоді бійці приймали військову присягу. Вони урочисто клялись бути віданними своїй Батьківщині, нешкодуючи сил, крові і життя боротися з ворогом до повного його розгрому. А вже в цей день дивізія отримала наказ завантажитись в ешелони і увійти до складу 56-ой окремої армії, яка обороняла Ростов- на- Дону. Дивізія зайняла оборону на заході міста.

Гітлерівці мали на меті захопити Донбас, Ростовський пормисловий район і Крим. На виконання цієї мети ворог кинув всі наявні сили, в тому числі всі танкові війська і більшу частиину авіації групи армій «Південь». Гітлерівське командування вважало Ростов-на-Дону «воротами» Кавказу. На 343-ю стрілкову дивізію було покладено завдання зайняти оборону і недопустити прориву танків і піхоти ворога на шосе Таганрог – Ростов. Перший бій дивізія прийняла саме тут 17 жовтня 1941 року.

Уже перші бої з ворогом показали високу боєздатність бійців і командирів 343-ої стрілкової дивізії. Протягом п’яти діб воїни дивізії героїчно билися з ворогом, який рвався до Ростова.

До січня 1942 року тривали бої і контрнаступ Червоної армії під Ростовом зірвав замисли німецько-фашистського прорватись на Кавказ.

В січні1942 року 343-я стрілкова дивізія була перекинута залізницею на схід від Куп’янська, станція Куземівка, звідки здійснила марш на північний захід Ізюму. Дивізія увійшла до складу 6-ої армії, зайняв оборону на рубежі Червона Гусарівка – Колгосп «Перше травня» - Шурівка. Жорстокими і затяжними були ці бої. На початку березня 1942 року дивізія отримала наказ командуючого 6-ою армією про підготовку до наступу, згідно цього наказу дивізія повинна була розгромити ворога, що зайняв оборону на лівому березі Сіверського Донця, форсувати його і захопити плацдарм в районі села Черкаський Бишкін. П'ять днів і ночей не стихала канонада на полі бою. Неодноразово окремі населені пункти – Кисилі, Шебелинка, Суха Гамольша та інші переходили з рук в руки. На початку травня Ізюм був звільнений від гітлерівців, жорстокі бої тривали на Донському фронті у напрямку Сталінграда. 16 жовтня 1942 року 343-я стрілкова дивізія була переведена до складу 66-ої армії, яка мала завдання недопустити переведення фашистських резервів до Сталінграда. Для виконання поставленої задачі командуючий 66-ою армією генерал-майор А. С. Жадов наказав командиру дивізії підготувати і провести ряд операцій з метою покращення своїх позицій, почався новий етап битви за Сталінград. Дивізії треба було зупиняти активні дії ворожих військ у північно-західному напрямку Сталінграда і не пропустити жодного німецького танка чи гармати до міста.

До 2 лютого 1943 року тривали бої за Сталінград, за цей час були розгромлені 5 ворожих армій, 16 дивізій, а що найголовніше підірваний моральний дух фашистів. Наступив перелом у Великій Вітчизняній Війні. Під час Сталінградської битви прогриміла слава про санінструктора Марію Кухарську, яка під розривами ворожих мін і снарядів, під кулеметним вогнем винесла з поля бою 438 солдат і офіцерів.

«Наша Маруся», «Дівчина із Одеси» - так лагідно називали її воїни. За подвиги проявлені в боях на Волзі Марія Кухарська була нагороджена орденом Леніна і медаллю «За відвагу».

Героїчно воював наводчик 903-го артилерійського полку молодший сержант Д. Н. Гришаков. Вогнем із свого міномета знищив 13 ворожих танків, 18 мінометів, 9 автомашин. Гришаков першим в дивізії був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.

4 березня бійцям і офіцерам, що відзначились в Сталінградській битві в урочистій обстановці були вручені державні нагороди.

До кінця березня дивізія знаходилась на Волзі, займалась бойовою підготовкою, комплектацією особового складу, а на початку квітня перекинута на станцію Хреновая.

« І цифра 97,

І в 43- м вже Гвардійська,

І стане зрозуміло всім-

Не зупинить такого війська»

4 травня 1943 року за умілі бойові дії проти німецько-фашистських загарбників, за проявлену при цьому відвагу і мужність, за високу дисциплінованість і масовий героїзм 343-я стрілкова дивізія наказом Народного комісара оборони СРСР за номером 202 була переіменована в 97 Гвардійську стрілкову дивізію.

ЇЇ полки тепер мали нову нумерацію:

1151-й стрілковий – 289 гвардійський стрілковий полк;

1153-й стрілковий – 292 гвардійський стрілковий полк;

1155-й стрілковий – 294 гвардійський стрілковий полк;

903-й артилерійський полк – 232-й гвардійський артилерійський полк;

567-й окремий винищувально-протитанковий артилерійський дивізіон - 104 – й гвардійський окремий винищувально-протитанковий артилерійський дивізіон;

402- а окрема розвідувальна рота – 100-а гвардійська окрема розвідувальна рота;

620-й окремий саперний батальйон – 110-й гвардійський окремий батальйон;

791-ий окремий батальйон зв’язку – 141-ий гвардійський окремий батальйон зв’язку.

Звістка про присвоєння Звання «Гвардія» зі швидкістю блискавки облетіла всі частини та підрозділи. Бійці і командири раділи та пишалися тим, що Батьківщина оцінила їх бойові заслуги.

Військова рада 5-ої гвардійської армії поздоровила особистий склад дивізії з присвоєнням звання гвардійської та побажала нових успіхів в битвах за Батьківщину.

У всіх частинах та підрозділах дивізії проходили мітинги, збори, бесіди, на яких солдати, сержанти, старшини та офіцери говорили про свою готовність з ще більшою енергією боротися проти фашистських загарбників.

Кожному воїну в урочистій обстановці був вручений почесний знак «Гвардія».